Що не так з українським правосуддям у справах щодо злочинів пов’язаних з конфліктом на Сході та в Криму?

Управління Верховного комісара Організації Об’єднаних Націй з прав людини (далі – УВКПЛ) констатувала факт того, що Україна неефективно здійснює правосуддя в таких справах, систематично порушує права людини та не реагує на факти такого порушення. 

У доповіді Управління Верховного комісара ООН з прав людини досліджено ситуацію з відправленням правосуддя у справах пов’язаних з конфліктом у 3 «окремих» правових системах: в українських судах, в самопроголошених республіках та в Криму. В Україні УВКПЛ дослідило 590 індивідуальних справ та здійснило моніторинг 1 280 засідань. Нас цікавить саме українське правосуддя. 

Повний текст доповіді за посиланням:  https://www.ohchr.org/Documents/Countries/UA/Ukraine-admin-justice-conflict-related-cases-ukr.pdf

Які основні порушення? 
Порушення права на свободу до винесення вироку. Незаконні затримання та тримання під вартою до винесення вироку.

УКВПЛ встановило, що право на свободу часто порушувалося через затримання підозрюваних у справах, пов’язаних із конфліктом, без ухвали суду та через відсутність з боку судів ефективного контролю за досудовим триманням під вартою, всупереч міжнародним нормам і національному законодавству. УВКПЛ задокументувало 435 випадків, коли затримання здійснювалося без ухвали суду, коли суди не розглядали заяви про незаконне затримання або не розглядали альтернативи досудовому триманню під вартою, в результаті чого підозрювані або обвинувачені залишалися у попередньому ув’язненні впродовж кількох років.

УВКПЛ задокументувало 420 випадків, коли осіб було затримано без ухвали суду на підставі їхнього ймовірного входження до складу озброєних груп за кілька місяців, а то й років до затримання. УВКПЛ невідомо про жодний випадок, де б правоохоронні органи ефективно розслідували такі незаконні затримання або притягали винних до відповідальності. УВКПЛ також задокументувало 57 випадків, де, за твердженнями, що заслуговують на довіру, з метою обґрунтувати затримання підкидалися докази, наприклад, ручні гранати або гвинтівкові патрони. 

У 100 випадках, задокументованих УВКПЛ, прокурори вимагали обрання досудового тримання під вартою без установлення обґрунтованості і необхідності цього або будь-якого іншого запобіжного заходу. Часто вони просто зазначали ризики, перераховані в законодавстві, не обґрунтовуючи їх обставинами конкретного провадження, і не доводили, чому саме тримання під вартою може зменшити ці ризики, проте суди все одно схвалювали такі рішення.

Затягування розслідувань та судових слухань.

Суди є гарантами оперативності судового розгляду, проте вони систематично не реагували на необґрунтовані затримки, спричинені поведінкою сторін та самі затягували судові слухання. У випадках, де такі затримки були спричинені діями сторони обвинувачення, це було способом тиску на обвинувачених, які перебували під вартою, оскільки необґрунтоване находження в місцях позбавлення волі змушує людину втратити надію на ефективне правосуддя.

Невиправдані затримки також несприятливо впливають на право жертв на ефективний засіб правового захисту. УВКПЛ стежило за 15 судовими процесами проти українських військовослужбовців та працівників органів безпеки, які обвинувачувалися у порушеннях прав людини, де мали місце невиправдані затримки. У цих справах затримки були на користь обвинувачених, оскільки вони залишалися на волі під час розгляду справи судом. Це призвело до затримки доступу жертв до ефективного засобу правового захисту. 

Так, в доповіді УВКПЛ ООН згадується справа, яку ведуть адвокати Об’єднання РУХ. 

В ній співробітників СБУ обвинувачують у вбивстві Олександра Агафонова 14 листопада 2014 року. Через 3 роки після того, як суд першої інстанції прийняв справу до розгляду і провів численні засідання по суті, апеляційний суд постановив передати справу співробітників СБУ, до іншого суду. Ця справа є показовим способом затягування судового процесу для унеможливлення відправлення правосуддя над працівниками служби безпеки та отримання компенсації родиною загиблого. Незважаючи на тяжкість обвинувачень, співробітників СБУ навіть не звільнили зі служби.

Цю справу УВКПЛ згадує не вперше, так у Доповіді щодо ситуації з правами людини в Україні за період з 16 лютого по 15 травня 2018 р.

Повний текст за доповіді посиланням:  www.ohchr.org/Documents/Countries/UA/ReportUkraineNov2017-Feb2018_UKR.pdf

УВКПЧ було стурбовано тим, що обвинувачених за цією справою звільнено з під варти під час судового засідання на підставі внесення застави.

Порушення права на захисника.

УВКПЛ занепокоєне тим, що призначені державою адвокати у кримінальних провадженнях, пов’язаних із конфліктом, часто діють не у найкращих інтересах своїх клієнтів, порушуючи право обвинуваченого на ефективне представництво.

УВКПЛ помітило, що особам, затриманим за підозрами, пов’язаними з конфліктом, не завжди негайно забезпечувався доступ до адвоката. У 45 провадженнях, за якими спостерігало УВКПЛ, співробітники правоохоронних органів не інформували невідкладно центри безоплатної правової допомоги про вищезгадані затримання. У результаті, всупереч закону допити затриманих проводилися без присутності адвоката. Це полегшувало здійснення тиску на затриманих і одержання зізнань або бажаної інформації.

В свою чергу адвокати, які здійснюють захист на приватній основі, наражалися  на небезпеку через представництво клієнтів у кримінальних справах, пов’язаних із конфліктом. Впродовж звітного періоду УВКПЛ задокументувало 12 нападів на адвокатів, які здійснювали захист у провадженнях, пов’язаних з конфліктом, на оплатній основі.

Порушення права на розгляд справи незалежним судом. Втручання з боку урядових суб’єктів та груп, які заохочують до насильства.

Спостереження УВКПЛ свідчать, що у кримінальних провадженнях, пов’язаних із конфліктом, особливо між 2017 та 2018 роками, незалежність суддів підривалася тиском із боку прокурорів і окремих членів груп, які заохочують до насильства, як-от крайні праві групи. Більше того, поліція не запобігала спробам втручатися у правосуддя в цих справах і не розслідувала належним чином ці спроби.

Порушення права на ефективний засіб правового захисту від порушень із боку урядових сил.

УВКПЛ помітило, що, незважаючи на наявність механізмів розслідування порушень прав людини і відповідного кримінального переслідування, притягнення до відповідальності осіб, які вчинили такі порушення в рамках кримінальних проваджень, пов’язаних з конфліктом, були нечастими. Зокрема, впродовж звітного періоду більшість повідомлень про катування з боку військовослужбовців і співробітників правоохоронних органів була проігнорована, сприяючи атмосфері безкарності, що дозволяє таким порушенням продовжуватися. УВКПЛ невідомо про жоден випадок, де повідомлення і скарги затриманих щодо катувань були б ефективно розслідувані.

Порушення права не бути приневоленим до давання свідчень проти самого себе чи до визнання себе винним.

УВКПЛ занепокоєне численними повідомленнями, отриманими впродовж всього звітного періоду, про порушення заборони на примусове отримання зізнань українськими правоохоронними органами і силами безпеки у кримінальних провадженнях, пов’язаних із конфліктом. У деяких випадках обвинувачені повідомляли УВКПЛ, що вони зізнавалися в результаті катувань, жорстокого поводження чи інших форм примусу. В інших випадках обвинувачені заявляли, що вони пішли на угоду про визнання винуватості через втрату довіри до справедливості проваджень, оскільки процесуальні гарантії не запобігли порушенням прав людини щодо них.

Право бути судженим у своїй присутності.

У жовтні 2014 року, в Україні була впровадження процедура кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia), яка неодноразово застосовувалася для притягнення до кримінальні відповідальності осіб за злочини, пов’язані з конфліктом. Існуюча процедура не відповідає міжнародним стандартам у сфері прав людини.

Доповідь Управління Верховного комісара Організації Об’єднаних Націй з прав людини  свідчить проте, що українське правосуддя все ще не відповідає міжнародним стандартам, а зазначені у доповіді факти мають бути взяті до уваги під час реформування системи судових та правоохоронних органів.