Дистанційна та надомна робота по-новому: що зміниться з новим законом?

Зовсім нещодавно набув чинності закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення правового регулювання дистанційної, надомної роботи та роботи із застосуванням гнучкого режиму робочого часу», який покликаний врегулювати питання дистанційної та надомної роботи, а також застосування гнучкого графіка. 

Новий закон розділяє дистанційну й надомну роботу на дві самостійні форми організації праці, по-різному визначаючи  робоче місце, виробничий процес працівника та відповідальність за забезпечення належних умов праці.   

Надомна робота

За надомної форми роботи працівник виконує роботу за місцем його проживання або в іншому закріпленому місці (але поза приміщеннями, наданими роботодавцем), та використовує технічні засоби для виробництва продукції або надання послуг, при цьому відповідальність за належні та безпечні умови праці покладено на роботодавця. До таких надомників можна віднести перукаря, швачку, конструктора, кондитера, ремонтника тощо.

При цьому Працівник має право на:

  • надання роботодавцем матеріалів та інструментів, необхідних для виконання роботи, якщо інше не передбачено трудовим договором;
  • компенсацію за ст. 125 КЗпП у разі використання своїх інструментів.

Важливо наголосити, що за надомної роботи робоче місце працівника є фіксованим та не може бути змінене з ініціативи працівника без погодження з роботодавцем. Винятком є неможливість виконання роботи на фіксованому робочому місці з незалежних від працівника причин. У такому разі працівник має право змінити робоче місце за умови повідомлення роботодавця не менше ніж за три робочі дні.

Дистанційна робота

У разі запровадження дистанційної роботи працівник самостійно визначає робоче місце, несе відповідальність за забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці та використовує інформаційно-комунікаційні технології. Наприклад, це може бути бухгалтер, менеджер, юрист, консультант, журналіст тощо. За погодженням між працівником і роботодавцем виконання дистанційної роботи може поєднуватися з роботою в приміщеннях, наданих роботодавцем.

При дистанційній роботі працівник розподіляє робочий час на власний розсуд, на нього не поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку, якщо інше не визначено трудовим договором. При цьому загальна тривалість робочого часу не може перевищувати норм, передбачених КЗпП.

Працівникові, який виконує дистанційну роботу має бути забезпечено гарантований період вільного часу для відпочинку (період відключення), при якому працівник може переривати будь-який онлайн зв’язок з власником або уповноваженим ним органом, що не вважається порушенням умов трудового договору або трудової дисципліни.

Гнучкий режим робочого часу 

Гнучкий графік передбачає:

  • фіксований час, протягом якого працівник обов’язково повинен бути присутнім на робочому місці та виконувати свої посадові обов’язки; при цьому може передбачатися поділ робочого дня на частини;
  • змінний час, протягом якого працівник на власний розсуд визначає періоди роботи в межах встановленої норми тривалості робочого часу;
  • час перерви для відпочинку і харчування.

Такий режим може встановлюватися за заявою працівника або роботодавцем — у разі виробничої необхідності з повідомленням про зміну режиму роботи не пізніше ніж за два місяці.

Трудові договори про дистанційну або надомну роботу

У разі переходу на гнучкий графік, дистанційну або надомну роботу на час загрози поширення епідемії, пандемії, загрози збройної агресії, надзвичайної ситуації тощо, згода працівника не вимагається, а для оформлення достатньо наказу. Працівника необхідно буде ознайомити з таким наказом протягом 2 днів, але до запровадження таких умов.

В інших випадках дистанційна/надомна робота обов’язково оформлюється на підставі укладеного трудового договору в письмовій формі (п. 6-1 ст. 24 КЗпП), але відтепер вже за типовою формою, яку має затвердити протягом трьох місяців центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері трудових відносин.