Чому скасування адвокатської монополії це крок назад на шляху євроінтеграції?
Адвокатська монополія на сьогодні це виключне право адвокатів (фізичних осіб, які мають повну вищу юридичну освіту, володіють державною мовою, мають стаж роботи в галузі права не менше двох років, склали кваліфікаційний іспит, пройшли стажування (крім випадків, встановлених законом), склали присягу адвоката України та отримали свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю) на здійснення представництва та захисту в суді будь-якої інстанції та будь-якої юрисдикції.
Верховна Рада готується скасувати адвокатську монополію, яку запровадили у 2016 році. 14 січня 2020 року Верховна Рада України прийняла в цілому проект постанови №1013/п1 “Про попереднє схвалення законопроекту про внесення змін до Конституції України (щодо скасування адвокатської монополії)”.
Підписавши Угоду про Асоціацію з Європейським Союзом, Україна визначила незворотність європейського та євроатлантичного курсу. Це, зокрема, передбачає приведення всіх інституцій та чинного законодавства до стандартів, притаманних правовій державі.
Проте, законопроект №1013/п1 про скасування адвокатської монополії, у разі його прийняття, може знівелювати всі досягнення та розвернути нашу країну в інший бік.
Виключне представництво адвокатами інтересів клієнтів у судах діє у переважній більшості європейських країн та США. В таких країнах, як Туреччина, Іспанія, Італія та Німеччина діє виключно адвокатура на всіх рівнях судового представництва. З 48-ми країн Європи в 33-х адвокатська монополія діє для захисту обвинуваченого, а в 22-х також і для представництва інтересів потерпілого. Щодо цивільних справ, то адвокати мають монополію в 18-ти країнах. В адміністративному судочинстві адвокатська монополія існує в 14 країнах Європи.
Одним з найбільш сталих та прикладів є Німеччина та Австрія, де рівень професіоналізму адвокатів є одним з найвищих, державна політика запровадження адвокатської монополії була розпочата 50 років тому.
Саме європейська практика стала прикладом, на який спирався український парламент при запровадженні виключного права адвокатів на представництво.
За даними НААУ станом на листопад 2019 року кількість адвокатів в Україні перевищує 53 тис. осіб та за даними КМУ станом на грудень 2019 року населення України становить 37,3 млн осіб. Тобто один адвокат на 704 громадянина. За прогнозами НААУ, якщо динаміка збережеться, то на кінець 2020 року в Україні налічуватиметься 70 тисяч адвокатів. У такому разі пропорція становитиме один адвокат на 600 громадян, що буде кращим ніж за показники інших європейських країн. Для прикладу, співвідношення кількості населення до чисельності адвокатів в країнах Європи:
- Німеччина – один адвокат на 466 громадян
- Австрія – один адвокат на 1375 громадян
- Франція – один адвокат на 1015 громадян
- Італія – один адвокат на 1010 громадян
- Греція – один адвокат на 504 громадян
- Бельгія – один адвокат на 627 громадян
Чому більша кількість адвокатів на душу населення це добре?
Ніхто не ставить під сумнів існування виключного права лікарів на надання медичної допомоги, бо ніхто не хоче довіряти своє життя та здоров’я некомпетентній особі. Монополія лікарів на проведення обстежень та операцій – є обов`язковою та зрозумілою для суспільства.
Адвокат та лікар мають багато спільного обстеження у лікаря як консультація адвоката, представництво у суді як операція. Тож і надавати правничу допомогу, захищати права громадян у судах повинні спеціалісти – правники, що склали іспити і отримали відповідні свідоцтва. У випадку виявлення порушень зі сторони адвоката, його, як і лікаря – можуть позбавити права практикувати відповідні контролюючі органи. Тому на відміну від простого правника, над діяльністю адвоката існує контроль, та документ який дає право надавати правничу допомогу може бути відкликано. Адвокатська діяльність знаходиться під впливом і «адвокатської етики» і «адвокатської таємниці».
Це породжує ще одну причину чому саме адвокатам потрібно захищати та представляти права громадян – додаткові права, обов’язки та гарантії адвокатів.
Діяльність адвоката вимагає слідування високим стандартам та правилам етичної поведінки, що в свою чергу виключає неетичну поведінку у процесі, яку можна було спостерігати, коли особа за довіреністю могла вчиняти дії направлені на зловживання процесуальними правами, зрив судових засідань, а в деяких випадках і тиск на правосуддя без остраху застосування до неї видів дисциплінарного стягнення.
Одним з обов’язком адвоката є постійне підвищення свого професійного рівня, з метою надання якісних послуг.
При участі саме адвоката у процесі, до нього суттєво інше відношення і у опонентів та суду. Навіть враховуючи психологічне сприйняття.
Крім того, адвокати на відміну від просто правника незалежні та адвокатські права захищені державою законодавчо, що дає клієнтам адвокатів впевненість у неупередженості при виконання адвокатом своїх обов`язків. Адвокат наділений такими додатковими правами, як адвокатський запит, адвокатська таємниця та посилені гарантії щодо недоторканості.
Адвокатська монополія дозволяє підвищити якість послуг, через необхідність складання адвокатського іспиту, підвищення кваліфікації, можливість притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності, так чи інакше пов’язано з якістю послуг адвоката. Але найпотужнішим регулятором якості адвокатських послуг є ринкові відносини та здорова конкуренція в адвокатському середовищу. Клієнт довіряє кращим спеціалістам та звертається саме до них.
